Валентина зазнавала глибокого розчарування, яке змусило її задуматися про свій життєвий вибір. Вона та її подруга Галина колись ділилися мріями піднятися кар’єрними сходами. Вони разом вирушили у свій професійний шлях, але доля мала інші плани.
Зіткнувшись із разючим контрастом їхніх життів, Валентина на мить зазнала ще більшої прикрості. Спілкування, сповнене грубості з боку її сина-підлітка, залишило в неї тяжкість на серці.
Того ж дня вона побачила Галину, яка перебувала у зеніті успіху під час телевізійного інтерв’ю. Такий збіг подій приголомшив Валентину, викликавши потоки жалю та скорботи.
Переслідувана луною “що – якщо”, Валентина оплакувала те життя, яке могла б прожити, поринувши в царство печалі і нездійснених мрій.
Її серце відгукувалося луною втрати, коли вона йшла по життю, позначеному тінями минулих рішень і вантажем самопожертви, що зберігається. Вона продовжувала запитувати себе: а чи можна змінити щось зараз?