Я в декреті з двома маленькими дітьми: сином чотирьох років та донькою, півтора року. Життя перетворилося на безперервне випробування, адже чоловік працює ночами та спить вдень, не беручи участі у вихованні.
Синові також потрібна увага, до того ж необхідно готувати та прати. Зібрати їх на прогулянку – окрема праця, після якої сил на щось інше вже не лишається.
Мама могла допомогати лише два тижні через свою роботу в іншому місті. Вона пропонувала приїхати до неї на місяць, але чоловік не хоче залишатися на самоті.
Я неодноразово просила чоловіка змінити роботу, щоб ми могли проводити разом вихідні, але безуспішно.
Він стверджує, що знайти іншу роботу не так просто, але я бачу, що його все влаштовує. Його рутина – прийти додому, поїсти, поспати та знову піти на роботу, не турбуючись про домашні справи та не приділяючи час дітям.
Коли я скаржуся на втому, чоловік радить читати книги з виховання та краще розподіляти час. Це тільки додає мені роздратування. Я на межі сил і не знаю, що робити далі.