Степан, мій сорокарічний неодружений син, купив собі дорогу машину, замість того щоб інвестувати у своє житло, а дочка Віка, яка живе зі своєю молодою сім’єю в моїй квартирі, скаржиться на поломки та нестачу грошей на ремонт, маючи на увазі, що вона надає мені послугу, живучи там.
Мене засмучує, що діти не радяться зі мною і ухвалюють рішення за моєю спиною, хоча я все ще володію своїм майном і можу впливати на ситуацію.
Мені здається, що вони не цінують всього, що я для них зробила, і не розуміють, що в моєму віці мені потрібна їхня підтримка та повага.