Тоді син поскаржився мені на цю ситуацію, і я запропонувала забрати дітей на літо до себе на дачу. Він був вдячний, хоч і здивувався моєму проханню про фінансову підтримку. Вони заплатили мені за 3 місяці наперед, незважаючи на власні труднощі.
Я дбала про дітей, готувала їм їжу тричі на день і купувала іноді ласощі та іграшки. Наприкінці серпня сватя приїхала і зажадала фінансовий звіт у вигляді чеків, що здалося мені образливим. Вона засумнівалася у витратах, припустивши, що я не витрачала гроші на дітей.
Мого сина не було поруч, щоб він захистив мене, але я твердо стояла на своєму, пояснюючи, що я щиро дбала про дітей та не можу надати квитанції.
Сватя не врахувала, що моя пенсія набагато менша за її зарплату, що й унеможливило утримання онуків без фінансової допомоги сина з невісткою.