Я завжди поважала свою свекруху – Соню Володимирівну. Однак, незважаючи на періодичні розбіжності, кілька місяців тому у нас сталася перша серйозна сварка, від якої навряд чи вдасться оговтатися. Соня Володимирівна, глибоко залучена до міжнародних проектів, часто буває у від’їздах через свою складну роботу. Коли свекруха дізналася, що стане бабусею, вона була за тисячі кілометрів від будинку. Вона перервала своє відрядження, щоб бути при моїй виписці з пологового будинку.
Її присутність була зворушлива, але я також турбувалася, тому що вона щойно повернулася з району, де все ще був високий ризик епідемії. Коли Соня приїхала, то відразу обійняла мене і спробувала взяти мою дитину. Я завагалася, турбуючись про можливі хвороби. І ось це моє занепокоєння образило її, що й призвело до серйозного конфлікту. Мій чоловік, збентежений моїм вчинком, став на бік матері. Соня поїхала, не попрощавшись,
і з того часу не відвідувала мене, спілкуючись з сином тільки по телефону. Наразі нашій дочці майже 3 місяці, і вона щаслива, незважаючи на сімейну напругу. Я досі відчуваю, що чоловік мені не пробачив. Хоча я шкодую про свою прямоту, але також вважаю, що Соня мала подумати про ризики. Я не знаю, як усе виправити? Та й чи варто намагатися взагалі?