Якось я вирушила до Італії, чекаючи радісного возз’єднання з матір’ю, але повернулася додому раніше запланованого – з важким серцем. Моя мати поїхала до Італії, коли мені не було 10 років, обіцяючи майбутнє, наповнене комфортом і мріями про краще життя. Всі ці роки вона незмінно підтримувала нас здалеку грошима та подарунками, спілкуючись з нами лише по телефону.
Ми з батьком чудово справлялися з господарськими справами: відремонтували будинок та навіть придбали однокімнатну квартиру у столиці, яку тепер здаємо в оренду. Ця поїздка до Італії мала стати ще однією незабутньою відпусткою, але все обернулося несподіваним чином. Після прибуття мама розповіла, що живе з чоловіком на ім’я Денис, який теж має сім’ю на батьківщині. Вони мешкали під одним дахом і були разом уже досить довгий час.
З того часу, як я дізналася про це, мене не залишає почуття зради і смутку за батька, який нічого не знає про ситуацію, що склалася. Моя мати продовжує спілкуватися з ним, ніби нічого й не змінилося, що тільки поглиблює мій внутрішній конфлікт. Зараз я розриваюся між збереженням щастя батька та почуттям провини за зберігання такого кошмарного секрету.