Ми з мамою жили разом після того, як вона розлучилася зі своїм другим чоловіком і переїхала до мене. Я сама втратила чоловіка і мені потрібна була підтримка. Ми жили разом три роки, перш ніж я почала їздити в Польщу на заробітки, за порадою мами, щоб закінчити ремонт у будинку, який розпочав мій покійний чоловік Степан.
Я вже десять років працюю за кордоном, збудувала будинок, як мріяв Степан, і створила гарний садок. Але незважаючи на це, щоразу повернення додому виявляється важким. Нещодавно, приїхавши на місяць відпочинку, я зіткнулася з маминою критикою щодо моїх дій та вибору речей для дому, що змусило мене відчути себе чужою у власному будинку. Мама реагувала на кожну мою дію, ніби я порушувала лад у її будинку, хоча я на все це й заробила.
Кульмінацією стала моя спроба повісити нові жалюзі, які не сподобалися мамі, і вона зажадала їх прибрати. Після цього я задумалася про покупку власної квартири, щоб не відчувати себе тягарем. Коли я про це сказала мамі, вона розплакалася. Тепер я не знаю, як вчинити, щоб зберегти стосунки з мамою і водночас забезпечити собі особистий простір та незалежність.