Коли ми з чоловіком переїхали до Фінляндії, наші плани були твердими і ми не планували повертатися додому. Але ситуація змінилася після смерті мого свекра вісім місяців тому.Він і свекруха прожили разом сорок років, і після його відходу вона сильно змінилася, стала замкненою та апатичною.Ми фінансово допомогли з похороном, тому що не могли приїхати, і лише згодом приїхали вшанувати його пам’ять. Свекруха рада була бачити сина, але не прийняла втрату чоловіка, і її апатія посилилася.
Вона не хотіла навіть займатися господарством, город заріс, і вона почала вимагати, щоб син повернувся додому допомагати їй.
Ця ситуація викликала напругу, оскільки ми вже облаштувалися тут, наші діти навчаються, і ми маємо свої плани. Пропозицію переїхати до нас свекруха відкинула, наполягаючи на поверненні сина.
Тепер чоловік збирається поїхати допомагати їй, що ставить під загрозу наше життя та плани тут. Свекруха не зважає на наші обставини, фокусуючись тільки на своїх потребах, і я не знаю, як вирішити цю дилему, відчуваючи себе безсилою перед капризами та вимогами свекрухи.