Після народження дитини я повністю поринула в материнство, і хоча я не нехтувала своїм чоловіком Остапом, наші стосунки неминуче змінювалися.
Час минав, я відчувала, що Остап все більше віддаляється, і підозрювала, що він може зустрічатися з кимось. Незважаючи на відсутність явних ознак невірності, моя інтуїція нагадувала, що за цим стоять глибинні проблеми.
Моє життя оберталося навколо нашого сина, що, можливо, й приглушило мою реакцію на інтрижку. Підтвердження прийшло несподівано, коли під час прогулянки до мене підійшла жінка на ім’я Тамара, котра представилася коханкою Остапа і благала мене відпустити його. Продовження читайте у коментарях
Згодом я розповіла Остапу про цю зустріч, надавши йому свободу вибору шляху. Він вирішив піти, але я заздалегідь підготувалася до цього рішення, щоб воно не стало для мене катастрофою.
Він не ініціював розлучення. Більше того, продовжував спілкуватися з нами, поєднуючи щоденні привітання та візити додому з відстороненою ввічливістю.
Звичайно, в цій ситуації я була здивована, розмірковуючи: чи варто прагнути примирення або остаточно розірвати відносини для ясності?
Дії Остапа свідчили про бажання зберегти зв’язок, але при цьому він уникав обговорювати повноцінне повернення до нашого сімейного життя.
Я все частіше і частіше міркую про нашу спільну історію, любов і взаємну радість від виховання сина. І мої думки не залишають питання: що буде краще для нашої вже розрізненої родини?