Коли я була молодша, моя бабуся часто казала мені: «Вибирай партнера розумом, а не серцем». Я посміхалася, слухаючи її поради, але в глибині душі завжди була переконана, що кохання має бути головним керівництвом.
Зустрівши Антона, я повністю піддалася почуттям. Він був не схожий на тих, кого схвалила б бабуся: непередбачуваний, сповнений пристрасті та авантюр. Але коли я таки повідомила про свій вибір бабусі, вона тільки зітхнула.
«Дівчинко моя, пам’ятай, що серце може тебе обдурити», – сказала вона.
«Бабусю, але я його кохаю!», – Вигукнула я, сповнена рішучості.
З того часу минуло багато років. Моє життя з Антоном було сповнене злетів і падінь, але кожний момент я цінувала як дорогоцінний. Якось, сидячи на кухні та перебираючи старі фотографії, я знову почула слова бабусі у своїй голові. Я посміхнулася, згадуючи, як вона завжди турбувалася про моє майбутнє.
«Ти пам’ятаєш, що говорила твоя бабуся?» – спитав Антон, підходячи до мене і обіймаючи за плечі.
«Звичайно пам’ятаю. Але знаєш, я жодного разу про це не пошкодувала», – сказала я, звертаючись до нього.
Антон глянув на мене з любов’ю і сказав:
«І я радий, що ти послухала своє серце».
Ми сиділи так, обіймаючись і згадуючи всі чудові моменти, які пережили разом. Я зрозуміла, що, незважаючи на всі застереження бабусі, вибір серця був для мене найправильнішим. Кохання, яке я відчула до Антона, було найвірнішим рішенням у моєму житті.