Можливо в сучасному світі кожен має бути трохи егоїстом, але боляче і прикро, коли так чинять з тобою близькі люди.
Донька обіцяла мені, що завжди про мене дбатиме, але зараз чекає, коли ж я нарешті помру. Справа в тому, що я вчинила безглуздо, піддалася на її умовляння і продала свою квартиру. Донька теж продала свою однокімнатну квартиру і купила трикімнатну, в якій ми тепер живемо всі разом.
Коли дочка усвідомила, що з мене більше нема чого брати, вони з онукою змінили своє ставлення до мене і стали вдавати, що мене немає.
Дочку я ростила сама, бо її батько помер рано.
Після закінчення школи донька вступила до інституту, але на другому курсі завагітніла. Було вирішено, що народжуватиме, а всі турботи про внучку я взяла на себе, а вона в цей час навчалася і займалася своїм особистим життям. Дочка мала багато різних чоловіків, але свого єдиного вона так і не зустріла.
Внучка виросла та вступила до коледжу.
Після розлучення з черговим кавалером, донька почала мене вмовляти продати квартиру, оскільки хотіла продати свою однокімнатну і на загальні гроші купити троячку. Тоді мені здалося, що для мене це найкращий варіант, адже у мене вистачає болячок, а так зі мною житимуть рідні люди. Але не все пішло так, як я думала і в новій великій квартирі кожен живе своїм життям, не зважаючи на інших.
Я можу цілий день просидіти у своїй кімнаті, а донька та онука цього навіть не помітять. Часто дочка запрошує гостей, влаштовуючи веселі посиденьки, але мене за стіл ніколи не кличе. Крім того, при гостях вона може мене образити та принизити.
А нещодавно донька почала жити з чоловіком, який поводиться в нашій квартирі, наче він її господар. Він навіть при мені може в одних трусах ходити. Одного разу я не змогла це більше терпіти і зробила йому зауваження, то він мене просто послав. Я розповіла про це доньці, але вона мені сказала, що я сама винна, оскільки не треба пхати свій ніс у чужі справи.
Внучка приходить додому лише ночувати, а так то в коледжі, то гуляє зі своїми друзями. А коли ми бачимося, вона не хоче зі мною спілкуватися. Нещодавно я мала ювілей, але ніхто про нього не згадав.
Може, у когось була подібна ситуація? І ви зможете підказати, як зробити так, щоб рідні люди знову мене любили та поважали?