Здрастуйте, мене звуть Анастасія, мені 50 років. заміжня я вже 28 років, у нас з чоловіком є двоє дорослих дітей. Старша донька сама вже двічі мама, молодший син також живе окремо від нас.Ми з чоловіком живемо в трійці, яка нам дісталася ще за СРСР. Однак, так як у нас за містом є дерев’яний будиночок, то з весни до пізньої осені ми живемо в ньому. Адже там свіже повітря, город і на роботу зручно добиратися, хоча вставати доводиться раніше, ніж у місті, але нам це не складно.
Тобто весь цей час квартира у нас пуста. Саме це привабило мою подругу дитинства Таню, яка недавно розлучилася зі своїм чоловіком і їй просто нікуди було податися. Я вирішила допомогти, але те, що сталося потім – справжнє нахабство.
Ключі я їй дала на початку травня, а ми з чоловіком поїхали на дачу. Пару разів на місяць я заїжджала, щоб взяти якісь речі, то в інших справах. А трохи згодом я перестала приїжджати, а вона сама займається багатьма питаннями і мене не чіпає.
Я навіть ніколи б і не дізналася, що в нашій квартирі хтось живе, крім Тані, якби наприкінці липня мені зателефонувала сусідка і не запитала:
«Настя, а ви що продали квартиру?»
Я відповіла, що ні – квартира досі належить нам, просто там тимчасово мешкає моя близька подруга. На це сусідка сказала:«Так у вас тут живе не одна подруга, а одразу кілька, а ще й друзі до них щодня по п’ять-шість чоловік ходять!»Звичайно, через почуте я сильно рознервувалась. Адже одна річ, коли у твоєму будинку живе знайома людина, але зовсім інша – коли з квартири зробили прохідний двір. Я вирішила не дзвонити подрузі, а їхати одразу і розбиратися, що там відбувається. Зрештою, приїхала я вчасно:
З моєї квартири саме виходив якийсь чоловік середнього віку, а поряд з ним у коридорі стояла дівчина. Побачивши цю картину, я запитала, чи вдома господиня. У відповідь пролунало «так» і я попросила, щоб її покликали. Вийшла моя подруга.
Я її спитала:
«Ти давно тут господинею стала?»
Вона спробувала виправдатися, але нічого у неї не вийшло. У результаті я дізналася, що здавала вона дві вільні кімнати двом різним людям, а сама жила в третій. Непогана підробітка вийшла ціною мого ремонту і моїх вкладених сил в цю квартиру. За годину в квартирі не було нікого, а з подругою ми досі не спілкуємося.
Я думала, що в 50 років мене вже неможливо здивувати, але була неправа.