Я народилася, коли моїй матері було всього 17 років – в результаті великого кохання, яке незабаром обернулося великим розчаруванням. Ростити мене поодинці було непросто, але за підтримки бабусі та дідуся їй вдалося закінчити навчання. Вона більше не виходила заміж, зберігаючи в таємниці своє особисте життя та короткі стосунки з колегами, запевняючи мене, що нам ніхто більше не потрібен.У дитинстві я мала багато свобод, яким заздрили мої однолітки – завдяки моїй молодій та сучасній матері. Зараз, у 20 років, я ламаю голову над тим, як стати незалежною від неї.Нещодавно мама почала зустрічатися з Ігорем – гарним молодим фахівцем, який нещодавно приєднався до її викладацького складу. Вони мали багато спільних інтересів, і невдовзі їхні професійні відносини переросли в романтичні.
Від її колег і за власними спостереженнями я дізналася, що Ігор був значно молодшим: йому було лише 25 років, і він був родом не з нашого міста. Як наслідок, серед її подруг на роботі зростало занепокоєння.Коли я поговорила з мамою про Ігоря, запропонувавши переглянути ці стосунки з огляду на різницю у віці та можливі плітки, вона запропонувала мені з’їхати та почати власне життя.Після спекотної суперечки я вжила рішучих заходів , щоб захистити її, в тому числі – сховала її паспорт, щоб запобігти прийняттю необдуманих рішень про шлюб з Ігорем.Незважаючи на наш конфлікт, я не можу винести думки про те, що вона може постраждати, тому я утримуюсь від подальшої ескалації ситуації.Тепер чекаю, як відреагує Ігор. Я все ще сподіваюся, що мама не ухвалить рішення, про яке потім довго жалітиме.