У нас з донькою почалися серйозні непорозуміння. Після довгих років на заводі я мріяла про пенсію — і ось настав цей довгоочікуваний час. Я зібрала речі і поїхала в село, насолодитися тишею і спокоєм. Я з любов’ю займалася садом, це було для мене свого роду хобі. В цей час почалися nроблеми в сім’ї у дочки. Вона привезла онука погостювати до мене. Малюкові всього 3 роки, він дуже спритний, і мені доводилося нелегко. Він весь час капосничав, не тільки у мене вдома і в саду, але і у сусідів.
Багато чого він на мою голову звалив, а дочка за цей час спокійно проводила дні в місті, залишаючи мені хлопчиська на тиждень-два і зовсім не турбуючись про нас. Але ж вона не працює! Коли дочка в черговий раз привезла мені онука, я відмовилася його залишати у себе, після чого була викрита в егоїзмі. Бачте, їй своє особисте життя потрібно влаштовувати, а я доnомагати не хочу. Всьому її оточенню батьки доnомагають, а я відмовляюся, за словами дочки, але я ж не відмовляюся, просто не можу цілими днями няньчитися з онуком.
У всьому повин на бути міра. Нехай в сад віддасть і працювати почне, може і особисте життя складеться. Я думаю, все якраз навпаки, моя дочка егоїстка. Вона не розуміє, що я вже у віці і мені важко дається стільки бігати за онуком і терпіти його витівки і капризи. Я хочу спокою і тиші під час заслуженої мною пенсії. Коли я була молодою, мені ніхто не доnомагав, але я і працювала, і дитину ростила. От не знаю зараз, як мені вчинити? Про довжувати доnомагати дочці на шkоду собі, або все-таки пожити для себе?