Коли Наталя виходила заміж, то ще до весілля пообіцяла собі, що не зватиме мамою свекруху. “Є у мене вже мама, – думала вона, – навіщо мені ще когось називати мамою”. Свекруха у Наташі була жінка серйозна, вимоrлива, але з ла. Спочатку вона допомагала дітям rрошима, тому і квартиру швидко купили, і нова машина з’явилася. Але Наталя, як і раніше, зверталася до свекрухи на «ви». Якось Галина Михайлівна сказала невістці: – У тебе сини майже дорослі, а ти мене на «Ви» кличеш, – натякнувши тим самим, що ніколи не назвала мамою. – Можу звертатися до вас на ім’я по батькові: Галино Михайлівно, – відповіла, посміхаючись, невістка. Свекруха нічого не сказала і більше ніколи не поверталася до цієї розмови. Коли старший син Наталії зібрався одружитися, вона одразу вирішила, що не ображатиметься на невістку, якщо та не зватиме мамою. «
Не хочу бути, як моя свекруха, все життя чекати, коли тебе мамою назвуть». Але просто на весіллі молоденька невістка, приймаючи подарунок, щиро сказала Наталії: — Дякую, мамо! Наталя подумала, що це випадково від хви лювання. Але другого дня невістка знову назвала її мамою. І Наталя раптом відчула, що в rрудях щось защеміло: було так приємно почути від цієї дівчинки, яка тільки-но увійшла до їхньої родини, просте слово «мама». На свій подив, зрозуміла, що їй подобається, коли невістка називає її мамою. Другого дня Наталя зібралася до свекрухи. Чоловік був на зміні, і вона поїхала на таксі. Вона навіть сама не знала, що за необхідність їхати до Галини Михайлівни, тож придумала причину:
відвезти наволочки, які треба підшити. Називати мамою вона, як і раніше, не збиралася: просто знайшлася треба заїхати у справі. Але коли сіли пити чай, раптом саме собою вирвалося: — Гаразд, мамо, не метуштеся, з варенням чай поп’ємо, та й усе, — і відразу замовкла. Наталі самій було незвично чути свій голос: уперше у житті вона назвала свекруху мамою. Галина Михайлівна теж вдала, що нічого не сталося, але обличчя її миттєво посвітлішало, в очах з’явилася радість.Повертаючись додому, Наталя відчула, як легко на ду ші. Було трохи су мно, що стільки років не називала матір’ю свекруха, і було радісно, що ще не пізно все виправити.