Ми одружені вже 30 років. Моя дружина справжня змія, кохання у неї пройшло відразу після весілля. Ось тільки я був закоханий і не бачив, що вона зі мною лише через зиск. Я багато працював, щоб удома було все для комфортного життя. Завжди дарував Ірині дорогі подарунки, ніколи ні в чому не відмовляв. Любив її та думав, що це взаємно. Якось я побачив у бардачку її машини якісь документи. Того дня мій автомобіль був на технічному огляді, тому я його взяв. Дорогою у мене розрядився телефон, і я хотів знайти зарядний пристрій. Впала велика пачка якихось паперів.
Це було дивно, бо дружина не робила нічого в нашому бізнесі, і документів з такими печатками вона не мала. Мені стало цікаво, і я прочитав перший рядок, в якому йшлося про те, що вся спадковість при розлу ченні ділиться навпіл. Я був, м’яко кажучи, шокований. Добре все обдумав та поклав документи назад. Якщо хоче розлу чення, то я не проти, от тільки нічого вона від мене не отримає. Я переписав все майно на своїх батьків, офіційно я нічого не мав. Перевів усі гроші їм на рахунок. За півгодини мені дзвонить Ірина і кричить про те, що не може розnлатитися в якомусь там бутіку.
Я сказав, що треба заробляти гроші, щоби вдалося сплатити. У відповідь почув, що я ще дуже пошкодую. Наступного дня розпочався шлюборозлучний процес. Дружина дізналася, що нічого не отримає і була люта. Почала розповідати мені, що була мені вірна не більше ніж півгодини на весіллі. Я виявився сліпим та закоханим пінгвіном, якого використовували весь цей час. Мені було дуже гидко і соромно перед самим собою та батьками. Вони мені одразу сказали, що з нею не вдасться звести гарну сім’ю. У відповідь я махнув рукою і подумав, що вони помиляються.