«Бі с поплутав» — так виправдовував свою зра ду Пилип. Він дуже любив свою дружину, жив нею. Заміж вони виходили з любові. Їхнє кохання ніколи не згасало, але чомусь у якийсь момент Пилип взяв і зра див. Коли він повернувся додому після цього, зустрів повну бай дужість до своєї персони. Він знав, що дружина в його обійми не kинеться. Вона завжди знала собі ціну. Пилипу самому хотілося kинутися дружині в ноги, але він цього не зробив – знав, що в такому разі він лише прискорить наближення процесу розлу чення. Кілька днів він спав на дивані, намагався не попадатися на очі дружині. Дружина ж поводилася так, ніби Пилипа не існує.
Готувала на одну людину, мила тільки свій посуд, забиралася лише «на своїй території». Пилип знав, він не може втра тити дружину, адже вона – його єдина рідна душа на землі. З родичами він не тісно спілкувався. Він почав робити сюрпризи дружині: то квіти залишить на столі, то солодощі, інші подарунки. Він саме залишав, а не дарував, бо знав, що подарунки з його рук швидше виявляться в урні, ніж на своїх місцях. Потроху подарунки дали результати. А коли чоловік почав прибирати весь будинок у вихідні, що раніше ніколи не робив, прогрес продовжився новими темпами. Якось Пилип побачив свій подарунок, квіти, у вазі. Він так зрадів, мало не стрибав на місці від щастя. Потім між воскреաаючою парою виникли побутові розмови. Домогосподарка вважала, що їхні шпалери зжили себе.
Філ був тільки радий з цього приводу. Далі дружина почала готувати на двох, пізніше — забиратися у всьому будинку, не поділяючи його на «свої» та «не свої» території. Одного разу, повернувшись із роботи, Філ виявив на кухні дві тарілки з борщем. Він пішов до вітальні – до дружини, а вона там його сорочки гладила. Пилип підійшов і обійняв дружину ззаду. Та не чинила опір, не відкинула його руку, а сама легенько обняла чоловіка. Пилип зумів зберегти сім’ю. Він досі щодня будить дружину компліментами та ніжними обіймами, часто робить їй подарунки та балує квітами без приводу. Схоже, що він розгадав секрет сімейного щастя.