Антон з дружиною безбідно мешкають в іншому місті, але володіють трикімнатною квартирою і в нашому місті.
Минуло вже півроку, а золовка досі не переписала квартиру на моє ім’я, як обіцяла. Незважаючи на неодноразові нагадування, вона вдає, що нічого не пам’ятає про нашу угоду.
Мій син теж виглядає байдужим до ситуації. А якось він висловив припущення, що мені й так було надано житло протягом стількох років, тому я маю бути задоволена і вдячна.
Але я почуваюся відданою своєю власною сім’єю, багато чим пожертвувавши заради неї, щоб у старості опинитися на узбіччі життя…