Моя історія про переломний момент у нашій родині, і почалася вона 4 місяці тому з втрати найдорожчої людини – нашої мами. З того часу все кардинально змінилося. Було важко змиритися з цією втратою, і здавалося, що серце розривається від болю щоразу, коли я знаходив речі мами або випадково натикався на її фотографії. Але ще більш приголомшливим стало відкриття, що наш тато, через такий короткий термін, знайшов собі нову супутницю життя і навіть планує одружитися.
Одного вечора, коли тато оголосив нам про свої наміри, атмосфера була напруженою. Мій брат Сергій першим порушив мовчання: – Як ти міг? — його голос тремтів від гніву. – Ти забув маму! Тато дивився на нас з сумом в очах, явно намагаючись знайти правильні слова. — Я ніколи не забуду вашу матір, — тихо почав він. — Але життя продовжується, і я зустрів людину, яка змусила мене знову відчути себе живим. Я відчував, як усередині все стиснулося. Мені було важко зрозуміти, як можна так швидко перевернути сторінку. Ми з братом відчували, що це зрада, що тато ганьбить пам’ять про маму та нашу сім’ю. — Ми просто хочемо, щоб ти був щасливий, але це…
зарано, — сказав я, намагаючись стримати емоції. Діалог переріс у глибшу розмову про почуття, втрату та зцілення. Папа наголошував на тому, що кожен справляється зі своїм горем по-своєму і що він ніколи не замінить маму, але його серце досить велике, щоб любити знову. З того часу пройшов деякий час, і хоча прийняти новий спосіб життя батька було непросто, ми почали розуміти його трохи краще. Ми все ще сумуємо за мамою щодня, але також вчимося приймати зміну, як частину нашого руху вперед.