На момент весілля ми з Толею зустрічалися вже близько трьох років — для мене це був особистий рекорд. Раніше мої стосунки з хлопцями тривали максимум до кінця цукерково-букетного періоду, зазвичай, не більше півроку. Заміж за Толю я вийшла не так через кохання, як через обставини — я була вагітна. На весіллі я виглядала скоріше як колобок, ніж витончена наречена: справа була глибокої осені, і холодна погода вимагала утеплитися. — Ось вам подаруночок, — сказала моя тітка, простягаючи мені два дитячі пледи. — Навіщо два? — незручно поцікавилася я. — Другий зайвим не буде,— багатозначно відповіла тітка і повернулася на своє місце за святковим столом. Її слова мене трохи насторожили.
Тетя славилася своєю здатністю ненароком передбачати майбутнє, і її слова часто збувалися. Але незабаром ці слова стерлися з пам’яті, бо я була зайнята зовсім іншим. Насолоджуватися весіллям мені до ладу не вдалося — токсикоз не давав мені спокою. Живіт зростав буквально на очах, а апетит був не просто за двох, а ніби за сімох. — Хто там у нас, слонику? — жартував Толя, гладячи мій живіт. — Доведеться шукати другу роботу з таким апетитом малюка. На УЗД нам сказали, що ми матимемо хлопчика. Толя був на сьомому небі від щастя, а я… трохи засмутилася. Завжди мріяла про дівчинку. Звичайно, я чекала на народження сина з нетерпінням, але десь у глибині душі продовжувала плекати надію про дочку. Настав день «Х».
Почалися перейми, і за півгодини лікар радісно вигукнув: — Вітаю, у вас дівчинка! Я не могла стримати радості, але одразу ж спохмурніла. Адже ми готувалися до хлопчика, весь одяг, іграшки, коляска — все було синього кольору. А як же Толя, який так мріяв про сина? Але раптом я помітила, що живіт продовжує ворушитися. Ще перейми, і лікар знову закричав: — Подвійне щастя! У вас народився син! Виявилося, що один з малюків весь цей час ховався за іншого, тому на УЗД було видно лише старшого. Ми поїхали за сином, а повернулися додому з сином та донькою. Тепер наша сім’я сповнена щастя та радості. Толя сміється, що в будинку тепер ніколи не буде тихо, а я тільки дякую долі за такий чудовий подарунок.