Будучи фінансово обережною, я зазвичай не витрачаю гроші без необхідності, воліючи відкладати їх на майбутнє, особливо з огляду на невизначеність життя. Я дбайливо ставлюся до своїх доходів, але коли мова заходить про близьких мені людей, мені подобається дарувати їм невеликі подарунки та пропонувати допомогу. Хоча я роблю це охоче, але часто сподіваюся на взаємність, яка, на жаль, не завжди є. З однією подругою, Надею, ми були близькі вже близько трьох років, відколи познайомилися на роботі. Ми обидві незаміжні і часто ходили разом на побачення.
Надя, одинока мати з сином, часто скаржилася на свої фінансові труднощі, говорила, що колишній чоловік не платить аліменти і що її мати – ще один фінансовий тягар. Спочатку я співчувала їй і всіляко підтримувала, очікуючи, що в потрібний момент допоможе і вона. Я часто оплачувала наші скромні прогулянки, і хоча Надя спочатку висловлювала подяку і обіцяла відповісти взаємністю, невдовзі вона почала сприймати мою щедрість як належне. Коли я натякнула на свої фінансові труднощі, сподіваючись, що вона запропонує допомогу – Надя лише запропонувала відкласти наші прогулянки. Я була розчарована відсутністю підтримки з її боку, тим більше, що вона отримала підвищення і тепер заробляла більше за мене.
Її постійні скарги на фінансові труднощі згодом здавались мені менш правдоподібними. Мені стало здаватися, що їй просто подобається грати в жертву, щоб отримати допомогу, і вона не має наміру змінювати своє становище. Щоб перевірити її, я одного разу згадала, що в мене не вистачає грошей на проїзд маршруткою, але вона промовчала. Як би там не було, вона, як і раніше, очікувала, що я оплачуватиму наші витрати на каву під час обідніх перерв. Після стільки років моєї неоціненої доброти я засумнівалась у сенсі такої дружби. Чи не час мені відступити і зосередитися на власному житті замість того, щоб експлуатуватися людиною, яка ніколи не цінувала моїх зусиль?