Ми з чоловіком у шлюбі вже понад 35 років, одуржилися у студентстві та спочатку жили у моїх батьків. Прагнучи до кар’єри, ми мало часу приділяли домашнім справам та вихованню доньки, якою займалася наша помічниця Катерина. На весіллі дочки ми з чоловіком усвідомили, що стали для неї лише гостями, а справжньою опорою була Катерина. З часом мій шлюб перетворився на рутину, і чоловік став для мене скоріше статусом, ніж партнером.
На весіллі дочки я познайомилася зі Степаном, молодою та життєрадісною людиною, яка змусила мене відчути себе знову живою. Почалися наші зустрічі, які переросли у таємні побачення. Степан був уважний до мене, що спонукало мене до змін у зовнішності через косметичні процедури та оновлення гардеробу. Моя сестра, дізнавшись про мої стосунки зі Степаном, назвала його альфонсом і застерегла про можливі наслідки для мого шлюбу.
Однак мій чоловік, дізнавшись про мого «коханця», не став з’ясовувати стосунки, лише запитав про мої плани на розлучення. Його байдужість дуже здивувала мене, але я не збиралася змінювати своє життя. Тепер, перебуваючи в переплетенні почуттів і розчарування в шлюбі, я запитую про можливість розлучення, хоча й розумію, що стосунки зі Степаном не мають майбутнього.