Моя молодша сестра Віка народила свою першу дитину, Ангеліну, у 18 років. Молода та недосвідчена, вона зіткнулася з несподіваним випробуванням, коли на тесті з’явилися дві смужки. Батько дитини зрікся своїх зобов’язань, а його сім’я наполягала на тестах на батьківство. У результаті хлопець просто зник, поїхавши з батьками до іншого міста. Наш батько давно не з нами, а я тоді навчалася на третьому курсі в іншому місті і підробляла офіціанткою. Мама, щоб підтримати Віку, влаштувалась на дві роботи: вдень торгувала на ринку, а ночами охороняла павільйон. Крім того, вона підробляла прибиральницею у магазинах та офісах.
Я теж намагалася допомагати: відправляла частину своєї стипендії та зарплати. Іноді доводилося харчуватися «Мівіною» або ділити продукти з сусідкою по гуртожитку, але головне — Віка мала гроші на підгузки та суміші. Вона народила прекрасну дівчинку, Ангеліну. Я відвідувала їх щосуботи, щоб пограти з племінницею. Минуло шість років. Я вийшла заміж, у нас з чоловіком народився син, і ми купили житло. А ось Віка ніяк не може взяти себе до рук. Фінансово їхню родину, як і раніше, витягує мама. Сестра закінчила курси манікюру, але заробляє копійки. Усі витрати на Ангеліну, включаючи одяг та гуртки, оплачує мама. Віка скаржиться, що зарплата маленька, але міняти нічого не хоче. Крім того, сестра переключилася з материнства на пошуки чоловіка: – Мені всього 24, я теж хочу заміж за хорошу людину.
– Але ж ти ще й мама. Що для тебе важливіше – дитина чи заміжжя? – Ангеліна вже доросла, вона сама впорається. Як може бути самостійною дитина у шість років? Мама через Віку вже змотана: виглядає старше своїх років, ходить згорблена, носить старий одяг, мучиться зі здоров’ям. На минулу зиму я купила їй теплу куртку та чоботи замість того, щоб оновити гардероб собі. Восени я зайняла Віці 3000 гривень на збори Ангеліни до школи: форму, рюкзак та канцелярію. – Все так дорого, а зарплата маленька, – скаржилася вона. – Тоді знайди нову роботу чи підробіток. – Та де її взяти? Місто маленьке, нормальних вакансій немає. Нещодавно я дізналася, що Віка збирається привезти свого нового чоловіка жити у мамину квартиру. А маму, на її думку, треба переселити до мене.
– Віка, ти серйозно? Привезти чоловіка до маминої квартири, а її саму виселити? – Так, адже мама вже жила зі мною стільки років. Тепер твоя черга дбати про неї. До того ж ми з Ростиком збираємось одружитися. Я одразу поїхала розбиратися. Двері відчинила вагітна Віка, за нею з’явився її кавалер Ростик у халаті. Мама тулилася на кухні, спала на розкладачці ц кутку під дверима на балкон, звідки тягнуло протягом. – Віка, що ти тут влаштувала? – Нічого! Ти завжди звинувачуєш мене у всьому! Я не стрималася: влаштувала скандал просто при всіх, навіть племінниця все чула. Ростик хотів втрутитися, але мій чоловік його швидко втихомирив. Ми забрали маму до себе, хоч вона відмовлялася. Тепер думаю, що робити з квартирою, щоб Віка своєю наївністю не залишила її цьому аферисту. За Ангеліну я переживаю ще більше – хто піклуватиметься про неї в такій обстановці?