Я й уявити не могла, що у свої 42 роки опинюся в такій ситуації, де доведеться обирати між особистим щастям та спокоєм власних дітей. Все почалося багато років тому, коли чоловік залишив мене. Це сталося, коли я була вагітна нашою другою донькою. Після його відходу я залишилася одна із сином та дочкою на руках. Тоді мені неймовірно допомагала мама. Вона переїхала до мене, щоб допомагати з дітьми, доки я була на роботі. Удома я бувала рідко, постійно займалася основною роботою чи підробітками.
Я поставила собі за мету забезпечити своїх дітей і маму так, щоб вони нічого не потребували. Моя мета була досягнута. Ми не тільки могли дозволити собі все необхідне, а й щороку їздили на море. Життя йшло своєю чергою, і все в нас було добре. Близько року тому я познайомилася з Миколою. Я вже не думала, що моє серце здатне знову покохати. Але Коля довів, що це можливо. Він вдівець, ніколи не мав дітей, але завжди мріяв про велику дружну родину. Микола виявився чудовою людиною: доброю, турботливою, розуміючою. Ми почали зустрічатися, і з кожним днем наші стосунки ставали все міцнішими.
Нещодавно я дізналася, що вагітна. Для мене це стало цілковитою несподіванкою. Думки про те, щоб зберегти дитину, викликали сумніви. Пологи у 42 роки — перспектива непроста. Але коли Микола дізнався про мою вагітність, його реакція мене вразила. Він упав навколішки, почав цілувати мої руки, плакав від щастя і казав, що він найщасливіший чоловік у світі. Після таких слів у мене не повернувся язик сказати, що я маю сумнів. Я не можу позбавити його цього щастя. Проте радість від звістки тривала недовго. Мої діти категорично чинили опір моїй вагітності.
Дочка сказала, що я її ганьблю, адже у моєму віці, за її словами, небезпечно ставати матір’ю знову. Син заявив, що мені час няньчитися з онуками, а не заводити ще одну дитину. Мені страшно. Я боюся, що якщо виберу своє щастя, то можу втратити дітей. Цей страх не дає мені спокою. Микола підтримує мене, він готовий боротися за нас та за нашого майбутнього малюка. Але я не знаю, що робити. Я все ще сподіваюся, що ми з Миколою знайдемо правильне рішення. Мені хочеться вірити, що наші діти зрозуміють мене і не відвернуться. Адже щастя батьків — основа для щастя всієї сім’ї.