Нещодавно моя подруга Настя розповіла, як її колишній чоловік знизив розмір аліментів через народження дитини від нинішньої дружини, пославшись на фінансову нестачу. У відповідь Настя, почуваючи себе ображеною, зібрала речі свого сина Гната і залишила все й усіх перед дверима колишнього, фактично зробивши його відповідальним за їхнього сина на мізерну суму аліментів. Раптова відповідальність перевантажила колишнього Насті, який жив у однокімнатній квартирі з новою дружиною та дитиною.
Ситуація загострилася, коли через три дні мачуха, не справляючись з додатковими обов’язками щодо догляду за Гнатом, вже відкрито висловила своє невдоволення. Батько, опинившись у скрутному становищі, спробував повернути Гната Насті, але та категорично відмовилася, нагадавши йому про його батьківські обов’язки. Рішення про зменшення аліментів було ухвалено після того, як колишній чоловік Насті вважав, що їй фінансово комфортно з новим партнером, бізнесменом. Він помилково вирішив, що колишня дружина більше не потребує підтримки.
Відчувши на собі прямі наслідки своїх дій, колишній чоловік подруги швидко відкликав свою судову скаргу і відновив своєчасну виплату аліментів. Проте в результаті всього цього випробування Гнат почав почуватися небажаним, адже метався між будинками, що сильно вплинуло на його почуття безпеки та приналежності. Незважаючи на урок, який отримав колишній чоловік Насті, мені було шкода лише Гната. Методи моєї подруги викликали у мене серйозні питання про емоційний вплив на дитину, результати чого будуть, на жаль, виявлятися лише через роки…