У День матері, який збігся з Днем народження моєї свекрухи, ми з чоловіком планували відсвяткувати його разом з нею, принісши в подарунок скатертину та посуд. У цей час моя сестра тільки-но народила, і спочатку мені було доручено забрати її з пологового будинку, що означало, що я пропущу святкування дня народження.
Плани змінилися, коли чоловік сестри став допомагати їй, що дозволило мені бути присутньою на святі разом з чоловіком. Після прибуття я відчула здивування з боку свекрухи, Інни Андріївни, хоча вона й висловила радість з приводу нашої зустрічі. На святі були присутні різні члени сім’ї, у тому числі її дочка та її сім’я. Під час святкування свекруха вибрала момент, щоб привітати свою дочку з Днем матері, подарувавши їй сертифікат у салон краси. Цей жест змусив мене відчути себе не в своїй тарілці, ніби моя присутність і роль у сім’ї були принижені.
Я не могла позбутися думки, що такий особистий обмін подарунками можна було провести наодинці, а не в розпал загального свята. Це наголосило на неминучій дистанції між матір’ю чоловіка і мною, я відчула себе відчуженою і захотіла покинути сімейну урочистіть. Цей досвід затьмарив те, що мало бути радісною подією, підкресливши тонку динаміку сімейних стосунків та чутливість, яку вони тягнуть за собою.