Незважаючи на всі мої старання виконувати роль домогосподарки, золовки та свекруха ніколи не цінували мене. Свекруха постійно критикувала мене перед моїм чоловіком Петром, стверджуючи, що я лінива і недостойна. Ситуація погіршилася, коли Петро став приходити додому щасливішим на тлі чуток про його роман. Свекруха запропонувала мені мовчати, якщо я хочу залишитися заміжньою.
Адже колись вся моя велика родина наповнювала наші дні піснями та теплом, що різко контрастувало з життям з Петром, де я навіть не почувала себе людиною.
Зрештою, я не витримала, зібрала речі та переїхала. Знайшла роботу на заводі, мені дали кімнату, і я жила спокійно, нікого не засуджуючи.
Пізніше я переїхала до квартири, яку знімала у Марти Володимирівни. Вона ставилася до мене та моєї новонародженої дочки як до рідних.
Після розлучення з Петром я навчилася не звертати уваги на плітки і дорожити справжніми стосунками. Пізніше мама розповіла мені, що моя колишня свекруха хотіла налагодити наші відносини, сподіваючись побачити онуку, обіцяючи натомість свій будинок.
Але я, природно, відмовилася: у моєї доньки вже були дві люблячі бабусі, і їй не потрібна була ще одна.
Розмірковуючи про своє життя зараз, я розумію, що всім задоволена. У мене є своя квартира, я живу скромно, але щасливо – далеко від токсичного оточення мого минулого.