У свої 25 років я зустрічаюся з Анатолієм уже три роки, і останній рік ми живемо у квартирі його покійної бабусі. Ця квартира також призначена для його сестри, яка ще навчається у коледжі та живе з батьками.
Анатолій обтяжений величезним кредитом на машину та відкидає будь-які розмови про шлюб.
«Я не можу утримувати сім’ю, не кажучи вже про весілля», – наполягає він, коли я порушую цю тему.
Якщо я наполягаю на своєму, він каже прямо:
«Я ніколи тобі нічого не обіцяв. Якщо ти нещаслива, то це твоя проблема, яку треба вирішувати».
Я працюю та відкладаю гроші, про що Анатолій знає. Коли він роздумував над покупкою машини, то, знаючи, що в мене є кошти, поскаржився на необхідність позичати, бажаючи уникнути відсотків. Це було схоже на натяк, щоб я запропонувала позичити йому гроші, але я промовчала, відклавши свої заощадження на наше можливе весілля.
З того часу він часто посилається на виплати за кредитом як на причину, через яку не хоче заводити сім’ю, можливо, зі шкідливості, бо я не допомогла з машиною.
Я займаюся домашнім господарством – готую, прибираю, – не даючи йому приводу для скарг, але наші стосунки стали напруженими.
Я глибоко кохаю його і не уявляю життя без нього, але боюся, що залишившись з ним, можу виявитися самотньою до 30 років. Я розгублена і не знаю, як вчинити.