Після 17 років шлюбу та народження третьої дитини мій чоловік Василь зізнався у коханні моєї найкращої подруги Юлії.Наша історія почалася у дитинстві, ми росли як сусіди, і він помітив у мені щось більше, ніж просто подругу, лише у випускному класі середньої школи. Ми одружилися, коли мені було 20, і він був люблячим чоловіком та батьком.Незабаром після весілля у нас народилася перша дочка, і Василь підтримував мене у здобутті освіти. Його батьки допомагали нам, і якийсь час ми жили в них. Друга дочка зблизила нас, і ми почали процвітати, купивши велику квартиру та відкривши свій бізнес.
Ми потоваришували з Юлією, нашою сусідкою, яка часто зверталася до мене за порадою для своєї доньки. Ми з Юлією стали дуже близькими, проводили разом вихідні та ділилися всім.За десять років наша дружба стала ще міцнішою. Моя третя вагітність у 35 років була складною та призвела до госпіталізації.Після народження сина Василь здавався іншим, відстороненим та нелюдимим. Потім він заявив, що любить Юлію і хоче розлучитися.
Василь пішов від нас до Юлії, залишивши мене з трьома дітьми та розбитим серцем. Він залишив усе майно нам, переїхав до Юлії, а дочка залишилася з колишнім чоловіком.Юридично я все ще є його дружиною, тому що нашому синові немає й року. Незважаючи на його зрадництво, я люблю його і думаю, чи не винна я в його відході.
Я гублюсь у здогадах, як повернути Василя до нашої родини.