Це сталося приблизно п’ятнадцять років тому. Я тоді їхала додому з відпустки. Увійшла у вагон і побачила, що на моїй полиці сидить якась жінка: років п’ятдесят на вигляд. А з нею дідусь, дуже старий, ніби сторічний.
Я спокійним тоном звернула увагу на те, що вона займає моє місце. У відповідь отримала крик.
– Ви пропонуєте моєму батькові лізти нагору? Він стара людина, як ви собі це уявляєте?! Зовсім вже знахабніли.
Прекрасно, тепер я ще й нахабна. Навіщо було брати квитки на верхні місця, якщо вам там незручно?
У результаті виявилося, що ці люди з самого початку купували свої квитки з розрахунком на те, що вдасться когось зрушити та зайняти нижні полиці. Якби жінка звернулася до мене з ввічливим проханням, я помінялася б з ними місцем, мене нічим не бентежить верхня полиця. Але натомість я отримала хамство, яке мені дуже не подобається. Тому я покликала провідника, щоб той допоміг мені у цій ситуації.
Старий у результаті зайняв місце хлопця, який їхав на сусідньому нижньому місці. Йому набридло слухати, як жінка кричить і лається. Тому він вирішив поступитися.
А ось самій скандалістці все ж таки довелося їхати зверху. Протягом усього шляху я слухала, які зухвалі зараз пішли дівчата. У мене не виходило змусити її замовкнути. Потім хлопець надіслав її на три недруковані літери дуже грубим тоном, і вона заткнулася. Через кілька годин жінка навіть вибачилася за все, що відбувається.
Я можу зробити лише один висновок: подібні зухвалі люди не розуміють, коли з ними розмовляють ввічливо. Відповідати їм потрібно різко та грубо.