Наш син вибрав не той шлях, який уявляв собі його батько – і в розчаруванні та люті мій чоловік вирішив вигнати його з дому. Степан завжди намагався жити “через” нашого сина, підштовхуючи його до занять, які він сам пропускав – чи то хокей, в який він ніколи не грав у дитинстві, чи покупка велосипеда, на якому він так і не зумів навчитися кататися.
Протягом усієї юності наш син виконував побажання батька: грав у хокей та брав участь в олімпіадах з математики, але при цьому паралельно займався музикою та поезією. Коли настав час вибирати професію, Степан наполягав на інженерній справі – свого часу він не зміг вступити до цього факультету.
Незважаючи на успіхи у навчанні, мій син одного разу зізнався мені, що не відчуває пристрасті до будівництва і дуже хоче вивчати іноземні мови. Я підтримала його вибір, зберігши це у таємниці від чоловіка, щоб уникнути конфлікту.
Після закінчення школи наш син вступив до університету на свій вибір. Коли Степан дізнався про це, то розлютився, відчув себе зрадженим і вигнав сина з дому.
Я твердо стояла на своєму, нагадуючи чоловікові, що він повторює помилки своїх батьків. Я вказувала на іронію в тому, що він теж колись зробив особистий вибір всупереч бажанню батьків, одружившись зі мною.
Набравшись сміливості, я дала зрозуміти, що наш син може жити в нашому домі стільки, скільки йому потрібно, і якщо мій чоловік не може з цим упокоритися, то може обговорити свої претензії зі своїми власними батьками!