Мама поїхала на заробітки до Італії, коли мені було 15 років. Вона хотіла, щоб у мене була хороша освіта та гідне життя. Через півроку після її від’їзду тато привів до нашої оселі іншу жінку.
– Я не просив твою матір їхати! Думаєш, вона там не крутить з італійцями? Усі заробітчанки так роблять, – сказав він мені одного разу.
Не витримавши цієї ситуації, я зібрала речі та переїхала до дідуся. Але там мені було дуже тяжко. Тому я зраділа, коли вступила до університету та змогла переїхати до гуртожитку.
Мама продовжувала старанно працювати в Італії і надсилала мені гроші. Завдяки їй я завжди була добре одягнена, не мала ні в чому потреби, і регулярно отримувала посилки з італійськими продуктами. Коли я була на четвертому курсі, мама приїхала та купила трикімнатну квартиру.
– Мамо, навіщо така велика квартира?
– Хочу, щоб нам було зручно. Хто знає як життя складеться далі.
Після цього мама знову виїхала до Італії. У той же час я познайомилася з хлопцем, і за півроку він зробив мені пропозицію. Ми зіграли весілля, яке мама допомогла організувати, і я вирішила поговорити з нею.
– Мамо, наша квартира порожня. Ти ж не проти, якщо ми житимемо в ній?
– Звісно, живіть, — відповіла вона.
Ми були на сьомому небі від щастя. Молода сім’я і одразу жити у трикімнатній квартирі – це було просто диво. Особливо враховуючи, що мій чоловік Денис не мав багатих батьків, а їхня скромна квартира не дозволяла нам жити там. Мама час від часу приїжджала, але ніколи не затримувалась довше місяця.
Згодом я завагітніла і народила двійнят. Мама дуже раділа онукам і продовжувала нас фінансово підтримувати. Денис працював, збирав гроші на машину, адже з двома дітьми без автомобіля було важко. Але накопичити не вдавалося, бракувало коштів. Тоді я вирішила попросити маму про допомогу:
– Мамо, допоможи нам, нам важко з дітьми без машини.
– Добре, беріть скільки потрібно, – відповіла вона.
Мама зберігала частину своїх грошей у нас, щоб не возити з собою великі суми. Ми з чоловіком вирішили купити нову машину, взявши з маминої заначки 18 тисяч євро. Коли ми розповіли мамі, вона була здивована.
– Я думала, ви візьмете тисяч 5, навіщо вам така дорога машина?
– Мамо, це для безпеки дітей, – пояснили ми.
Мама погодилася, але цього літа вона нас вразила. Вона несподівано зателефонувала і сказала:
– Я вирішила продати квартиру.
– Як це? Навіщо?
– Я хочу купити житло в Італії, вже знайшла відповідний варіант. Потрібні гроші.
– А де ми житимемо?
– Поки поживіть у сватів, а потім я допоможу вам купити щось невелике.
– Мамо, ти серйозно?
– Можна в селі хату взяти, у вас же є машина, їздитимете.
– Ти справді виженеш нас?
– Як це вижену? Це моя квартира, я багато років на неї працювала. А тепер хочу щось собі. Я зустріла тут чоловіка і хочу насолоджуватися життям.
Я не знала, що сказати. У мене на очах стояли сльози. За тиждень прийшли покупці дивитися квартиру. Це було жахливо, речі не зібрані, довкола безладдя.
Квартиру продали. Ми переїхали до батьків Дениса. Ви навіть не уявляєте, як це жити в одній кімнаті після трикімнатної квартири. Ми почували себе, як у клітці. За півроку мама вислала нам 5 тисяч євро.
– Мамо, цих грошей ні на що не вистачить.
– Чому ж? Можна купити будинок у селі, а потім на щось обміняєте.
Ми вчинили інакше. Денис продав машину, ми додали мамині 5 тисяч та купили двокімнатну квартиру без ремонту. Це було краще ніж нічого. Але мама більше нам не допомагає, тільки посилки дітям з гостинцями шле. А сама живе на повну котушку: їздить з новим чоловіком на відпочинок, ходить на танці, і все це викладає у соцмережі. Їй 60 років! Не розумію як так можна. Хіба у такому віці не треба допомагати онукам? Як можна бути настільки безвідповідальною? Не знаю, чи можу я пробачити її.