Якось мій брат несподівано повідомив мені, що наші батьки повністю передали йому право власності на свій будинок: на це рішення вплинули критичні зауваження мого чоловіка під час нашого останнього візиту.Батьки вклали всі сили у будівництво цього будинку, уявляючи собі розкішне та повноцінне життя у його стінах. Однак у старості вони рідко насолоджувалися плодами своєї праці, оскільки утримання великого будинку та великих садів стало обтяжливим.
Незважаючи на мої емоційні та фінансові вкладення в будинок протягом багатьох років, різкі зауваження мого чоловіка про його непрактичність та тягар, який він покладає на моїх старіючих батьків, глибоко засмутили їх.
Мій чоловік сумнівався у необхідності такого великого будинку, коли він служив лише музеєм, який ми відвідували на короткий час. Мої батьки почули ці зауваження і відчули, що мій чоловік не цінує працю всього їхнього життя, внаслідок чого вони вирішили залишити весь будинок під опікою мого брата.Того ж вечора я зв’язалася з матір’ю, але вона відмовилася спілкуватися, вказавши, що я підвела її, не захистивши їхній вибір.
Уся ця ситуація викликала в мене змішані емоції: смуток та жаль про розрив, але водночас полегшення від того, що мені більше не доведеться нести відповідальність за утримання цього величезного будинку.Тепер мій брат повинен самотужки справлятися з обов’язками щодо утримання майна, і я сумніваюся, що це в нього вийде.Невже якісь слова могли привести сім’ю до такого радикального рішення та розриву?