Коли моя сестра поїхала на заробітки за кордон, ми з мамою зітхнули з полегшенням, сподіваючись на довгоочікуваний спокій. Колись я взяла на виховання її дітей, і за допомогою мами ми вирішили утримувати її доти, доки вона не зможе дозволити собі власне житло і назавжди піти від чоловіка. Так тривало три роки, поки ми не отримали несподівану звістку. Моя сестра, завжди надто добра, завжди приносила додому бездомних тварин, а одного разу навіть притягла кажана. Її дбайлива натура поширювалася і на людей,
тому вона вийшла заміж за Петра – незважаючи на його очевидні вади. Він не робив жодного фінансового внеску і створював лише борги та проблеми, тоді як моя сестра невпинно працювала, щоб утримувати їх та трьох дітей. Зрештою Петро пішов від неї до іншої жінки, що спонукало мою сестру виїхати за кордон. Мої племінники залишилися зі мною, незважаючи на заперечення мого чоловіка. Ми з мамою були задоволені, вважаючи, що моя сестра нарешті набула стабільності. Яке ж було наше здивування, коли через місяць вона зателефонувала
і повідомила, що хоче забрати дітей до Чехії, бо Петро приїхав їй допомагати. Ми з мамою були стурбовані цим рішенням. Мій чоловік, розгніваний постійними проблемами в нашій сім’ї, наполягав на тому, що діти так і так повинні бути з матір’ю. Він пригрозив, що піде, якщо я зупиню цей процес, заявивши, що я, як і моя сестра, намагатимусь усіх врятувати і всім допомогти. Тепер я розриваюся тим часом, щоб напоумити сестру і поважати бажання чоловіка. Як би ви вчинили у цій ситуації?