Олег уперше побачив Марину під час танців у заміському клубі. Пізніше він упіймав себе на тому, що розмірковує про неї, проводячи день на фермі своєї бабусі. Що виділяло Марину, то це її вибір одягу – спортивний костюм у біло-блакитну смужку та кросівки у тон. “Чому ти так одяглася на дискотеку?” – Олег підслухав, як хтось питав її про зовнішній вигляд. “Хтось сказав мені завжди носити те, що зручно”, – відповіла Марина, явно здивована контрастом свого вбрання із більш офіцйними сукнями та підборами інших жінок. Незважаючи на своє незвичайне вбрання, Марина була приваблива. Її унікальна аура і очевидна нудьга від старої клубної музики з ноутбука вирізняли її з натовпу.
Проте, почуваючись дивною серед місцевих жителів, Марина вирішила піти. Коли вона виходила, високий хлопець Женя запропонував їй прокатитися велосипедом до неї додому до сусіднього села, де вона працювала шкільною вчителькою. Невдовзі після цього Олег прибув на те саме місце, поспостерігавши за Євгеном та таємничою дамою. Заінтригований, він пішов за ними з цікавості. “Вона справді інша”, – подумав Олег, сідаючи поряд з будинком Марини. Дні складалися в тижні, і Олег, закоханий у Марину, докладав зусиль, щоб зустрітися з нею, чи то в магазині, чи то біля школи. Зрештою, Марина сама виявила ініціативу і звернулася до мовчазного переслідувача. ”Привіт” – привіталася вона, заставши Олега зненацька. ”Чому ти продовжуєш стежити за мною?” Захоплений зненацька, Олег випалив:
“Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною”. У їхніх подальших відносинах були свої злети та падіння. Нерозуміння, ревнощі і втручання ззовні випробували їхній зв’язок на міцність. Підозри Олега та спроби Марини вписатись у сільське життя підштовхнули їх до краю прірви. Однак кохання, яке вони поділяли, звело їх разом остаточно. Єдиною умовою Марини був переїзд у місто. Через п’ять років Олег, нині успішний бізнесмен у місті, піклується про Марину і двох їхніх дочок. Навчившись на попередніх помилках, він більше не дозволяє зовнішнім пліткам впливати на його рішення.