Олексій Сергійович сидів у парку і дивився на перехожих. Навколо були закохані пари, діти із батьками. Він дивився на них і думав про своє життя. Чому на старості він залишився один? Адже в нього була дружина та син. Але їх поряд не було. В молодості вони із дружиною були музикантами. Дружині запропонували роботу за кордоном, а Олексій Сергійович не захотів їхати, адже працював тоді у філармонії, доглядав батьків і взагалі не хотів залишати свою батьківщину. А дружина забрала сина та поїхала. Вони розлучилися, а сина він не бачив з того часу. Ось так він залишився сам на старості років. Поруч із Олексієм Сергійовичем на лаву сіла молода дівчина, а її син стрибав на батуті. Дідусь дивився на цього хлопчика та згадував ті роки, коли син ще був маленьким і жив із ним.
Згадував, як вони грали у парку. Йому так сподобався цей хлопчик, що захотів почастувати його ватою. Мама дозволила. Хлопчик дуже зрадів і подякував дідусеві. Старому стало тепло на душі. Вони попрощалися, і дід пішов додому. Біля входу він зустрів хлопця з валізами. Придивившись, зрозумів, що то його син. Вони обидва завмерли на місці . Син підійшов і обійняв батька. У старого потекли сльози. – Тату, пробач мені, що раніше не приходив. – Це ти мене пробач, синку. Це я у всьому винен. Вони стояли так, обійнявши один одного. До них підійшла молода дівчина з дитиною, і син представив старому свою дружину із сином. – Ми вже знайомі, – посміхнулася невістка. Це була та жінка з дитиною,
вся у парку. Хлопчик одразу ж підійшов до дідуся і обійняв його. Старий був по-справжньому щасливим. Його переповнювали емоції. Вони пішли додому до старого, а ввечері зібралися за столом, щоб повечеряти. Син перепросив, що всі ці роки не хотів спілкуватися з батьком. Тільки після народження сина зрозумів, що батькові справді боляче, якщо син не захоче з ним спілкуватися. Він розповів, що мами не стало два роки тому, а вони з дружиною вирішили переїхати на батьківщину, винаймати квартиру і жити тут. – Навіщо ж квартиру винаймати? Живіть зі мною. Кімнат у мене багато. Я так хочу спілкуватися зі своїм онуком та з вами. Старий був щасливий. Нарешті, його будинок не був порожнім, а він не був уже самотнім