Я з нетерпінням чекала виходу на пенсію після проблем зі здоров’ям та напруженої роботи. Моя мрія була проста: насолодитися відпочинком, свободою та спокоєм. Однак вихід на пенсію не приніс того спокою, якого я жадала. Життя в тісній квартирі з сином, невісткою та онуками мало на увазі постійну участь у їхньому житті. Невістка, Оксана, часто поспішала на роботу, залишаючи турботи про дітей на мене, а плани на вихідні завжди передбачали мою готовність посидіти з дитиною. Незважаючи на любов до своєї сім’ї,
я відчувала себе пригніченою очікуванням того, що мені доведеться виконувати роль опікуна. Справлятися з моїм енергійним 3-річним онуком було особливо складно з огляду на мій вік. Син і невістка, здавалося, не помічали моїх труднощів і навіть не обговорювали їх. Ситуація загострилася, коли вони задумалися про місячне відрядження, припускаючи, що я знову поодинці наглядатиму за дітьми. Зіткнувшись з такою тривалою відповідальністю,
я рішуче відмовилася, віддавши перевагу своєму благополуччю перед їхньою зручністю. Моя відмова висвітлила дилему, оскільки залучення матері моєї невістки було неможливо через її зобов’язання по роботі в рідному місті. Незважаючи на кар’єрні устремління сина та невістки, я зберігаю свою позицію, прагнучи знайти розуміння своїх можливостей як пенсіонерки та бабусі.