Я народилася в селі і до закінчення середньої школи жила там. Я жила тільки з мамою, батька я ніколи не бачила. Моя мама розповідала, що мого батька вона бачила лише два рази в житті. Перший раз, коли він гуляв з друзями моєї мами , а другий-під час однієї вечірки в місті. Після цього він просто поїхав. Моя мама особливо не любила мене і не дбала. Не те, щоб вона мене нена виділа, але ставилася вона до мене як до чужої дитини. Але я її розумію, адже дитиною я була не бажаною. Я бачила, що вона не хотіла бути моєю мамою. Вона мріяла переїхати в інше місто, вийти заміж за нормального чоловіка і жити в своє задоволення. Ну а я тим часом росла пацанкою. Поки дівчатка мого віку грали з ляльками, влаштовували чаювання і мріяли стати феями і принцесами, я гуляла з пацанами з двору біля річки, була постійно в синцях.
Коли мене відправили в школу, моя мама навіть не була в курсі, як я вчуся і ходжу взагалі на заняття. Після закінчення дев’ятого класу, бабуся відправила мене до тітки в місто, щоб я закінчила там старшу школу і вступила до інституту. Моя тітка ставилася до мене не краще мами. У неї вже були дві дочки, я для неї стала лише зайвим вантажем. Тітка все чекала того моменту, коли я закінчу старші класи і, нарешті, переїду в гуртожиток медичного училища, в яке я своїми зусиллями поступила. Незважаючи на неуспішність в середніх класах, я була хорошисткою в універі. На заняття я ходила регулярно і з задоволенням. Мама все ще не цікавилася як я поживаю, вчуся і чи жива взагалі, навіть гроші мені не відправляла. У моєму потоці був один хлопець, до якого я, зізнаюся, була не байдужа.
Враховуючи його свердлильні погляди під час лекцій, мої почуття були взаємними. Незабаром ми почали зустрічатися. Єгор був загальним улюбленцем курсу і за ним бігало багато дівчат, але вибрав він саме мене. Через півтора року бурхливих відносин, він зробив мені пропозицію. Моєму щастю просто не було меж, у мене навіть пішли сльози щастя. На весіллі було багато гостей, але з мого боку прийшли лише пару чоловік, в тому числі і мати. Як і очікувалося, вела вона себе зухвало. Вона наnилася і почала приставати до всіх, розповідати, як вона одна виростила таку жінку як я. Мені було дуже соромно за її поведінку, але це не завадило тому дню стати найкращим в моєму житті. Після цього я не зв’язувалася з нею. Але і без неї моє життя з Єгором протікало рівно, щасливо і без будь-яких казусів.