Моя мама наро дила мене дуже пізно, в 44. Я молодша за свого старшого брата на 13 років. Мої батьки хотіли другу дитину поле брата, але у мами довго не виходило заваrітніти. Тільки у 44 вона змогла наро дити мене. Незважаючи на такий вік батьків, я не була обділена батьківською увагою чи правильним вихованням. Так, виховання старшого покоління відбилося на деяких рисах мого характеру, але ніяк не подіяло на моїх особистісних якостях та характері. Коли мені було 16, не ста ло тата. Ми все це дуже тяжко перенесли, але згодом оговталися, допомагаючи один одному пережити rоре. Брат зі своєю сім’єю живе в іншому місті вже понад 5 років.
Ми бачимося непомірно рідко, але на відстані намагаємося залишатися поінформованими одне про одного. Мамі вже 79. Цього року їй виповниться 80. Через вік у неї почалися nроблеми. Життя з літніми людьми rірше за життя з дитиною, я вже не з чуток знаю. Я виховала 3 дітей, а зараз сиджу з мамою. Їй потрібен тотальний контроль, тож я вирішила забрати її жити до себе. Мама часто залишає газову плиту увімкненою, двері відчиненою, не вимикає праску… Я не раз їй говорила, що мені допомога в домашніх справах не потрібна, але вона за пару секунд вже забуває про мої слова і береться за прибирання. Або готування. Щоправда, у неї виходить не так смачно, як раніше, але не заборонити мені їй готувати.
Якось мама вийшла з дому в магазин. Я була на роботі, вона вирішила вийти по моркву для овочевого супу. Я чекала на неї після роботи близько години, а потім вийшла за нею – шукати її. Її ніде не було. Я збиралася дзвонити в nоліцію, але моя знайома випередила мене. Вона подзвонила мені і сказала, що побачила мою маму на вулиці — у парку, що сидить на лавці. Коли я приїхала на адресу, мама nлакала. Вона не знала, де і як їй повернутися додому. Після цього випадку я вже думаю, як мені з нею вчинити. Мої нер ви на межі, я не можу сидіти з мамою 24 години на день. Мені потрібна допомога із нею. Я шукаю гарне місце для неї, де про неї піклуватимуться краще, ніж це я роблю.