П’ять років тому у сім’ї Тетяни Петрівни сталася важлива подія: їй у спадок дісталася дача. Після відходу однієї з далеких родичок майно поділили між Тетяною, її сестрою та братом. Сестра з братом вибрали квартиру, бо їхнім дітям були потрібні гроші, а Тетяні залишили дачу.
Сама Тетяна має дочку, але та давно заміжня, і з житлом у них все залагоджено. Вони з чоловіком взяли квартиру в іпотеку, а після смерті бабусі переїхали до її квартири. Своє житло молода сім’я здає, щоб сплачувати кредит. До того ж у них двійнята, і квартира в майбутньому стане в нагоді дітям.
Отриманій дачі зраділи всі. Зять Тетяни Петрівни взявся до її благоустрою: відремонтував будиночок, поставив паркан, обладнав ванну кімнату замість літнього душу, провів воду. Все було зроблено для зручності тещі та її онуків.
Через три роки після отримання дачі Тетяна вийшла на пенсію та зайнялася городом. Вона побудувала теплицю для помідорів та перців, організувала грядки для моркви, кабачків, огірків, зелені, а також посадила кущі смородини та агрусу для онуків.
Влітку до Тетяни зненацька приїхала сестра Ольга. До цього вони майже не спілкувалися, обмежуючись привітаннями у свята.
— Таня, як чудово, що в тебе тепер є дача! Можна з комфортом зустрічатись, шашлики смажити, повітрям дихати, — заговорила сестра, обіймаючи Тетяну.
— У мене, щоправда, мангалу нема. Зять шашлики не любить, — трохи зніяковіло відповіла Тетяна.
— Ну й добре, чаю поп’ємо. Показуй, що насадила, — махнула рукою Ольга.
Тетяна показала сестрі свої грядки та квіти, а та похвалила її за працю. Наприкінці візиту Ольга попросила зібрати їй огірків для онуків. Тетяна не відмовила, додавши трохи полуниці.
За кілька днів на дачу нагрянув брат Сергій з сім’єю. Вони приїхали на шашлики та привезли свій мангал. Тетяна, хоч і розгубилася, прийняла гостей. Поки готували стіл, дружина брата оглядала грядки і сама зривала огірки, зелень і навіть ягоди. У результаті брат з сім’єю зібрали з собою чималу частину врожаю.
З того моменту візити рідних почастішали. Сестра та брат почали приїжджати регулярно, забираючи овочі, фрукти та ягоди. Коли закінчився дачний сезон, Тетяна з полегшенням зітхнула. Її тішило лише те, що ніхто не залишався з ночівлею.
Настав новий сезон і до Тетяни знову зачастили родичі. Вони вже не питали дозволу, а набирали стільки, скільки могли забрати. Останньою краплею стала сцена, коли сестра зрізала гладіолуси, які Тетяна вирощувала для своїх онуків.
— Ольга, я ці квіти для онуків посадила, вони в мене цього року в перший клас йдуть, — тихо, але з тремтінням у голосі сказала Тетяна.
— Ну, у тебе ж інші є, а нам гроші на букети шкода, — з усмішкою відмахнулась сестра.
Тетяна не витримала і попросила сестру поїхати, що Ольга зробила з явним невдоволенням. На щастя, сусідка поділилася своїми гладіолусами, і Тетяна таки змогла зібрати букети для онуків.
Повернувшись до міста, Тетяна розповіла дочці та зятю про всі візити та образи. Зять запропонував вихід: їздити на дачу всією сім’єю, щоб родичі соромилися приїжджати. Вони стали робити це регулярно, а врожай забирали самі. Незабаром зять купив сусідню ділянку, обладнав її для городу, а на старій дачі залишив газон та квіти.
Коли на дачу знову нагрянули брат і сестра, їх зустріла майже порожня ділянка. Розчаровані вони незабаром припинили свої візити. Тетяна нарешті знайшла спокій і могла насолоджуватися дачним життям, вирощуючи овочі та ягоди для своїх онуків.