Вона звинувачувала її у завищенні цін на свої товари та погрожувала викликати поліцію.
Я підійшла ближче, відчуваючи, як у мені вирує гнів. Літня продавщиця мала лише три банки, кожна з яких коштувала 2 сотні, і я знала, скільки сил йде на наповнення кожної з них.
Я не могла залишитися осторонь і звернулася до жінки.
-Ви коли-небудь намагалися збирати ягоди? Вам колись доводилося прокидатися на світанку, щоб пройтися лісом? – Запитала я, оспорюючи її невігластво.
Вона єхидно порадила старенькій знайти роботу, якщо їй так важко збирати ягоди.
У відповідь я купила всі три банки суниці і запросила жінку похилого віку випити зі мною чаю. Коли ми йшли, я відчувала задоволення. Для мене 2 сотні за банку запашної лісової суниці були невеликою ціною.
Я сподіваюся, що не всі люди такі безсердечні, як ця жінка. Я твердо переконана, що необхідно підтримувати пенсіонерів, які торгують на ринках – не лише через якість їхньої продукції, а й як акт доброти та підтримки.