Я завжди любив Мар’яну, незважаючи на її походження з дитбудинку, що сильно не подобалося моїй матері.
Мама недолюблювала Мар’яну через відсутність рідні та багатства, тоді як для мене вона була ідеальною: спокійною, мудрою та щирою.
На відміну від лицемірних та пафосних знайомих, Мар’яна дозволяла мені бути собою.
Мати не припиняла критикувати мій вибір, навіть порівнюючи Мар’яну з недобудованими ідеалами свого часу. Однак я відстоюював своє право на власне щастя і вирішив одружитися з Мар’яною таємно, побоюючись, що мати спробує завадити.
Наше скромне весілля пройшло у колі близьких друзів, і це було саме те, що нам потрібне.
Мама розлютилася, дізнавшись про весілля, особливо скривджена тим, що не могла похвалитися цією подією перед родичами.
Мої стосунки з нею залишилися напруженими, адже вона ніколи не приймала Мар’яну і поводилася корисливо, навіть після смерті батька, не приховуючи свого роману з Анатолієм.
Тепер, коли я живу з Мар’яною в її скромній квартирі, наповненій теплом і коханням, мені важливіше сім’я, яку ми створюємо, ніж думка матері.
Наше майбутнє та благополуччя дітей стануть моїм пріоритетом, а стосунки з матір’ю залишаться на її совісті.