Хочу поділитися історією зі свого життя, яка здивувала мене і змусила задуматися про те, які ситуації можуть відбуватися у школі, де навчається моя дитина. Моя донька навчається у другому класі. У їхньому класі більше 20 дітей, і у всіх різні матеріальні умови. Серед них є хлопчик на ім’я Степан, сім’я якого живе за дуже складних обставин. Сам Степан — чудова дитина, та й його мама — добра та адекватна жінка. Раніше їхня сім’я жила в достатку, але одного дня батько Степана вирішив, що роль батька йому більше не цікава, і пішов. У нього з’явилося нове кохання. Мати подала на аліменти, але отримує копійки: колишній чоловік влаштувався на низькооплачувану роботу, щоб платити якнайменше. Жінка працює, але в неї на руках хвора мати, чиєї пенсії ледве вистачає на ліки.
Стьопа завжди приходить до школи в чистому, але помітно поношеному одязі. На уроки фізкультури він довгий час ходив у шкільних туфлях — на кросівки грошей не було. При цьому його мати ніколи не скаржилася, а про її труднощі я дізналася від спільної знайомої. Як і в будь-якій школі, у дітей п’ять-шість уроків на день, і до кінця дня всі зголоднілі йдуть до їдальні. Якось, забираючи доньку додому, я помітила, що вона просить їсти. – Ти ж обідала, хіба ні? – Здивувалася я. – Мам, я свій обід віддала Стьопі, – зізналася дочка. – Чому? Що сталося? – Запитала я. – У нього немає грошей на обід, а сьогодні діти все з’їли, і він залишився голодним. Мені його стало шкода і я віддала йому свою порцію. Ці слова торкнули мене до сліз.
З одного боку, я була засмучена, що моя дочка залишилася голодною, але з іншого — пишалася її добрим серцем. На одному з батьківських зборів одна мама порушила питання, що Стьопа доїдає за іншими дітьми, і висловила невдоволення. За її словами, хлопчик «псує дітям апетит». Вона навіть запропонувала заборонити йому заходити до їдальні. У цей момент піднялася мама Оксана, яка має трьох дітей. Вона сказала: – Дорогі батьки, подумайте, як ви виглядаєте збоку. Ви хочете заборонити дитині заходити до їдальні тільки тому, що вона голодна? Які цінності ви прищеплюєте своїм дітям? Ваші діти, на щастя, розуміють більше, ніж ви, та діляться з ним їжею. А ми, дорослі, можемо вирішити цю проблему інакше — давайте скинемось на обіди для Степана.
Ніхто не збідніє від 50 гривень. Після її слів настала тиша. Оксана дістала 200 гривень з гаманця та поклала на стіл. Це стало сигналом для інших батьків – один за одним вони почали додавати гроші. Навіть ті, хто раніше був проти, підключилися. Виняток становила лише одна багата мама, яка пирхнула і демонстративно вийшла. Зібраної суми вистачило, щоб сплатити за обіди Степи до кінця навчального року. Через кілька днів дочка прибігла додому щаслива: – Мамо, уявляєш, тепер Стьопа обідає з нами! Ця історія навчила мене вірити в доброту людей і в те, що маленькі вчинки здатні змінювати життя на краще.