Марія, шановна та кохана у рідному селі, переїхала навчатися до медичного училища до столиці у 17 років і рідко поверталася додому. Коли вона приїжджала, двері батьківського будинку завжди були відчинені, і половина села прагнула зустрітися з нею, щоб отримати пораду та допомогу. Хоча Марія не досягла помітних висот, її щасливий шлюб з Русланом, також хлопцем з села, був предметом гордості. Руслан, який навчався на військового лікаря, став відомим та шановним. Коли хтось бачив його у дворі,
село одразу пожвавлювалось, і багато хто просили його допомоги. Марія та Руслан завжди допомагали кожному, хто звертався до них з проханням. Вона гостинно зустрічала всіх, слухала та підтримувала, тоді як Руслан вважався здатним вирішити будь-яку проблему. Згодом після повернення Руслана з відрядження в Афганістані його стан погіршився, і він почав зловживати алкоголем, що призвело до його дострокової пенсії. Сімейні стосунки охололи, і діти стали поважати його менше.
Син Паша знайшов стресову втіху в алкоголі, а дочка Поліна, вийшовши заміж і швидко розлучившись, зіткнулася з труднощами. Після смерті Руслана, Марія відчувала себе загубленою у великій квартирі. Її батько теж пішов на той світ через деякий час, поховавши його, вона не поспішала повертатися у сімейний будинок, де ніхто на неї не чекав. На щастя, тепер вона знаходила підтримку та допомогу від тих, кому сама колись дуже допомагала.