Коли я була маленькою, моя мама часто виїжджала працювати за кордон, забезпечуючи потреби нашої родини: одяг, оплату навчання в університеті та навіть квартиру. Вона рідко відвідувала нас, завжди пояснюючи це тим, що багато працює, щоб якнайшвидше повернутися. Зараз їй 60, і вона все ще за кордоном, незважаючи на те, що заробила вже достатньо, щоб утримувати нас ще багато років. Я не бачила нічого поганого, коли тітка Оксана дуже часто приходила до нас “прибиратися”, а мій батько допомагав їй по господарству.
Тоді все здавалося простим, але зараз я дивлюся на це по-іншому, хоча мої батьки, як і раніше, одружені. З маминою фінансовою допомогою нам вдалося збудувати будинок, а батько, електрик, завжди приховував свої заробітки. Нещодавно він порадив мені відкладати гроші матері на її майбутні потреби. Я почала відкладати по 200 євро з кожного переказу, використовуючи інше тільки для особистих потреб або потреб моїх дітей. Наразі мама перебуває у скрутному фінансовому становищі, не може заробити достатньо, стверджуючи, що її здоров’я погіршилося від багаторічної праці.
Мій батько майже відразу почав посилати їй гроші, які він відкладав зі свого боку – і швидко вичерпав 15 тисяч євро. Але мама продовжує просити ще – навіть пропонує йому продати наш будинок, щоб виплатити їй її частку… Нещодавно подруга розповіла мені про нові стосунки моєї матері з молодим чоловіком і її дорогий спосіб життя, спрямований на те, щоб справити на нього враження. Тепер зрозуміло, чому так швидко витрачалися гроші. Опинившись між дилемою батька і вимогами матері, я не знаю, як підтримати їх обох і подолати їх зростаючий розрив. Яку пораду ви дали б?