У нашому офісі є кафе, яке фактично є фірмовою їдальнею. Я воліла обідати там, щоб не носити з собою їжу з дому. Персонал чудово готував і намагався догодити кожному клієнту, яких вони знали в обличчя.
Однак одна жінка, яка працювала в цьому кафе, особливо привертала мою увагу. Я вважала її дивною і одного разу вирішила втрутитися, щоб захистити її, не дивлячись на відсутність такого прохання.
Більшість її колег мали важкий характер і іноді грубіянили клієнтам. Одного разу я стала свідком, як вони почали кричати на неї, звинувачуючи у неправильних діях.
Коли я запитала, чому вона не ображається на таке ставлення, вона відповіла, що це не впливає на неї і краще, щоб вони виплеснули свій негатив на неї, аніж зберігали в собі.
Вона розповіла, що у дитинстві звикла до сімейних сварок і тепер приймає удари на себе, щоб заспокоїти інших. Її звали Катя, і вона просила зберегти у таємниці свою стратегію.
Катя ставилася до колег з теплом і не тримала на них зла. Згодом я зрозуміла, наскільки мудро вона робила. Її філософія та здатність зберігати спокій у конфліктних ситуаціях нагадували про героїв фільмів, які рятують світ від агресії.
Вона ж своєю шляхетною поведінкою і добротою залишила незабутнє враження.