Нещодавно я дізналася, як швидко, здавалося б, щасливий шлюб може оголити свої глибинні проблеми: моя подруга Соня розлучилася після 15 років шлюбу…Незважаючи на те, що я завжди думала про її чоловіка як про порядну людину, він залишив її в небезпечному становищі під час розлучення, спритно привласнивши більшу частину їхнього майна собі.Це відкриття наштовхнуло мене на розмову з моїм власним чоловіком, Віталіком, про те, що буде, якщо ми колись розлучимося…
Ми одружені вже 13 років, живемо в трикімнатній квартирі, що дісталася Віталіку від батьків, і виплачуємо кредит за однокімнатну квартиру, яку купили для наших дітей. В результаті нашої розмови з’ясувалося, що у разі розлучення я залишуся практично ні з чим.
Трикімнатна квартира за законом належить чоловікові, а однокімнатна якщо і дістанеться мені з половиною боргу, що залишився.
Це відкриття приголомшило мене, адже я завжди сприймала наш дім як спільний простір, в який я робила свій внесок, щоб зробити його сімейним гніздом.
Ця гіпотетична розмова про розлучення прийняла серйозний оборот, коли Віталік без жодного сорому дав зрозуміти, що у мене немає законних прав на більшу частину нашого майна.
Все це було важким усвідомленням того, що після 13 років шлюбу, в якому я працювала та дбала про наших дітей, я можу залишитися майже ні з чим.
Ситуація змусила мене переглянути ставлення чоловіка до нашого шлюбу та майна, адже я раптом побачила той його бік, який відповідав усім неприємним історіям про розлучення.
А я ніколи не думала, що такі історії можуть бути застосовні до нас…