Раніше я вважав, що ті господарі, які ставлять високі паркани та ворота з міцним замком, намагаються таким чином щось приховати від чужих очей. Але після мого переїзду до приватного будинку я зрозумів справжню причину такої поведінки. Сусіди мають розуміти, що не можна без дозволу вторгатися на чужу територію. А деяких, на жаль, може зупинити лише наявність високої огорожі.
Один мій знайомий, після придбання заміського будинку, насамперед поміняв паркан. Нова споруда була зроблена зі штакетника, півтора метри заввишки.Після цього, він зайнявся облагородженням ділянки. Він запланував викласти доріжки з плитки, тому для цього закупив пісок, щебень, тощо. З цього моменту і почалися проблеми.
По черзі почали заходити місцеві жителі, аби познайомитися з новим сусідом. Нічого такого, на перший погляд. Далі один сусід попросив поділитися з ним невеликою кількістю піску та щебеню для оновлення пандуса біля воріт. Мій знайомий, звичайно, не відмовив, тим більше, що сусіди справили на нього гарне враження. Цього дня ніхто більше не приходив.
Після вихідних знайомий поїхав на цілий тиждень до міста, а коли повернувся, то йому представилася несподівана картина.
Від його піску та щебеня залишилася лише половина. Сусіду вистачило нахабства прокласти доріжку між своєю ділянкою та ділянкою мого знайомого. А через 30 хвилин він прийшов, щоб позичити бетонозмішувач, бо руками працювати важко. Я навіть не можу уявити, що відчував мій знайомий.
Він у досить грубій формі відмовив сусідові. Як у нього вистачило нахабства просити бетонозмішувач, після того, як він стяг половину матеріалу, та ще й через паркан. На що сусід відповів, що він сам йому дозволив. А робив він це через паркан, бо нікого вдома не було, а ремонт треба було закінчити. А наприкінці додав, що приїжджі всі такі. На даний момент, мій знайомий споруджує інший паркан, але перед цим побудував сарай, куди складає всі свої інструменти.