Минулого літа, коли я повернулася до свого рідного дому на коротку тритижневу відпустку після втрати роботи в Італії, то випадково натрапила на розмову між сином та невісткою.Вони обговорювали мої житлові умови – а потім вирішили запропонувати літню кухню як місце для мене, не підозрюючи, що я не сплю і все чую. Цей випадок став поворотним пунктом у моєму сприйнятті того, як моя сім’я оцінює мої жертви.
Я переїхала до Італії 18 років тому, залишивши позаду життя в непосильній праці в нашому селі, прагнучи забезпечити краще майбутнє своєму синові, якого я виховувала одна, ставши вдовою у 33 роки. Моєю мрією було збудувати великий будинок, де ми могли б жити разом.Коли мій син одружився, ми були близькі до здійснення цієї мрії, і я вклала всі свої прибутки в ремонт будинку та його меблювання.
Однак відсутність стабільної роботи у сина та його залежність від моєї фінансової підтримки, а також відсторонене ставлення невістки виявили разючий контраст між моїми очікуваннями та реальністю.Вони припускали, що я житиму окремо в старій літній кухні, тим самим, підриваючи мої зусилля та внесок протягом усіх цих років.
Зіткнувшись із таким одкровенням, я вирішила забезпечити собі незалежність. Повернувшись до Італії, я мала намір протягом кількох років накопичити достатньо коштів на купівлю квартири, забезпечивши собі незалежність.Я приховала цей план і припинення фінансової підтримки від сина та невістки, що незабаром викликало їх підозри та остаточно ознаменувало значне зрушення у динаміці наших стосунків.