Я сама все життя виховую дітей. Старший син вирішив, що спробує попрацювати закордоном, поїхав та зміг улаштуватися там. Я за нього була дуже рада, тож покладала такі ж великі надії і на доньку. Але після школи донька не надто прагнула вступити до університету, сказала, що їй потрібен один рік на те, щоб перепочити та підготуватися до вищої освіти. У той рік вона почала зустрічатися з якимсь хлопчиком, на навчання їй було байдуже. Тож розмови про університет більше не піднімалися. Незабаром вона вийшла заміж за цього хлопця, переїхала жити до нього та свекрухи. Але сімейне життя в них не склалося. Тому що хлопець любив погуляти, ходив ліворуч, про дітей взагалі нічого чути не хотів. Після довгих сварок та сkандалів донька пішла від нього. Після роз лучення у дочки був важким період життя, вона дуже переживала.
Залишилась і без чоловіка, без сім’ї, немає роботи та освіти. Я пропонувала їй вивчитися на швачку, щоб якось заробляти гроші. Але донька знайшла легший спосіб вирішити всі свої проблеми, вона почала пити. Притягала додому своїх таких самих подружок. Потім почала водити додому мужиків. Я вже вийшла на nенсію, і ось дочка попросила у мене мою пенсійну картку, сказала, що бере на місяць, доки її подружка на роботу не влаштує. Але вже минуло рік, а донька так і не збирається віддавати мені мою картку, вона живе на мою пенсію, а я змушена мити підлогу в аптеці, щоб на щось харчуватися. Синові я нічого не розповідаю. Мені со ромно за дочку перед ним, він думає, що в нас усе гаразд. Та й взагалі: я бо юся, що як тільки син правду дізнається, то в нього сильно зіпсуються стосунkи із сестрою, я не хочу зайвих kонфліктів у сім’ї.